Значення полікарбоксилатної добавки в підвищенні міцності пінобетонів.

Добавка рекомендується для збільшення кількості активного цементу. Як відомо, цей процес  здійснюється за рахунок умов ефективного диспергування цементу . На сьогоднішній час існує ряд пропозицій, відомих в області будівельної хімії. Питання, як вибрати найефективніший. В цьому найвірніший шлях –це звернутись до найсучасніших методів, які забезпечують найвищий ефект явища диспергування. До таких в першу чергу відноситься, так звані, полікарбоксилати. Головна роль цього класу хімічних сполук полягає в тому, що вони розширяють шкалу можливих дій на цемент. Наприклад,  при значно менших їх концентраціях ніж інші добавки , полікарбоксилати мають здатність за рахунок гідрофільних властивостей сильніше  «чіплятися» за цемент і краще розбивають його на найдрібніші частинки, на які здатний ділитися цемент.  При цьому ці сполуки не допускають  лишньої кількості води, тільки певну кількість молекул води, що взаємодіє з цементом, тобто проходить процес гідратації цементу  В цьому випадку регулюється водо- цементне відношення, а лишня вода не допускається до такого процесу.  В зв’зку з цим збільшується поверхня активного гідратованого цементу,  а в  присутності піни збільшується міцність пінобетону.                                                 

  Використання  добавок  рахується  в  процентному  відношенні  до  маси  цементу.Чотири  покоління  добавок,  які  використовувались  до  полікарбоксилатів,  давались  в  основному  не  менше 0,15%  до  маси  цемента.  Полікарбоксилати  дозволяють  зменшити  процентне  співвідношення  полікарбоксилату до  цементу  від  0,05% -0,1%  до  маси  цементу  і  нижче,  шо  значно  здешевлює  добавку  і  підвищує  її  ефективність  в  розчинах  і  сумішах.

Враховуючи вище описане явище, можемо  стверджувати, що при використанні полікарбоксилатних добавок в пінобетон для найбільшого ефекту пластифікатора потрібно дотримуватись слідуючих вимог:

• першочергове  приготування цементного тіста разом з добавкою, наповнювачем і необхідною для цього водою;

•  пізніше ввід пінки;

•  в кінці ввід прискорювача затвердіння.

      Враховуючи, особливості різноманітних рецептур та порядок послідовного додавання складників, що після вводу певного виду  пінки і затверджувача може вплинути на час затвердіння пінобетону, а значить і на час розпалубкування піноблоків, необхідно:

      а) на початку  використання добавки  давати її невеликі концентрації ,наприклад, 2,9 мл на 1 кг цементу; 

      б) надалі для врегулювання потрібної міцності піноблоків  поступово збільшувати концентрацію добавки з          відрахуванням при необхідності невеликої кількості води і щоб не порушувати в/ц відношення.